Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці. Астрід Ліндгрен.

Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці. Астрід Ліндгрен.

Це перше видання цих творів Астрід Ліндгрен українською мовою і поки що єдине, і як на мою думку не дуже вдале.

У книгу ввійшли твори Астрід Ліндгрен "Діти з Бешкетної вулиці" та "Лотта з Бешкетної вулиці".

Це не перша книга Астрід Ліндгрен, що ми з дівчатами прочитали. Але вона розрахована на більш молодший вік, тому спочатку наші враження саме про цю книгу.

Оформлення загалом хороше, папір офсетний, шрифт досить крупний. Іллюстрації розчарували, їх замало і вони абсолютно не сподобались.

Книжка підходить для самостійного читання для молодших школярів.

"Діти з Бешкетної вулиці"

Перша повість "Діти з Бешкетної вулиці" містить вісім розповідей про буденні ігри та заняття дітлахів, їх витівки і жарти.

Звісно Різдвяна історія теж є, адже усі діти дуже люблять свята та подарунки.

Головні герої книги- троє дітей родини Німанів : Юнас, Мія-Марія та Лотта.

Розповідь ведеться від страшої сестри Лотти - Мії-Марії, якій 6 років.

Батько називає їх не інакше як: Великим Торохкалом, Малою Торохтійкою та Малою Репетухою.

Насправді вулиця на який живе родина Німанів називається - вулицею Гончарів, але батько каже, що живуть на ній самі крикуни і її варто перейменувати на Бешкетну.

Найменьша Лотта досить вперте і вередливе дитя, але разом з тим, вона мила і безпосередня.

Лотта, ще зовсім мала, і хоче вирости такою як Юнас і Мія-Марія, дізнавшись, що для того, щоб на городі все гарно росло потрібен дощ та гній, вона виходить в дощ і стоїть на купі гною аж поки її не знаходять.

Діти Німанів цілими днями бавляться, грають у різні ігри, і не завжди хочуть брати у свою гру найменьшу Лотту, а іноді і відверто потішаються над нею.

Але разом з тим коли старші діти їдуть на ринок по карамельки, вони завжди купують їх і для Лотти " бо хіба ж можна інакше?".

Лотта дуже вперта і вона не тільки не хоче пити ліки, які дає їй мама, але навіть не відкриє рота перед лікарем, щоб полікував їй зубки.

"- Той лікар мені чужий, - пояснила Лотта. - Я не можу роззявляти рота перед людьми, яких я не знаю. "

Діти часто проводять час у сусідки тітоньки Берґ, щоб потрапити на її подвір'я старші діти просто перелазать через паркан, а Лотта проповзає під парканом.

Тітонька Берґ іноді пригощає їх цукерками, вафлями та шоколадом.

Тітонька Берґ дозволяє дітлахам гратись цікавими речами зі свого комоду, не сварить Лотту за те, що та розпустила недоплетеного светра, бо вона - найдобріша людина у світі.

У Лотти є рожеве порося, якого їй зшила мама на День народження, але Лотта вперто називає його свиноведмедем Бурмилом.

Лотта, за словами її батька, не втомлюється точити які завгодно побрехеньки , та постійно вигадує собі нові розваги та витівки.

То приліпить кружальце ковбаси на вікно у потязі, то чепить на гілочки дерева млинці та вдає з себе ягнятко, що ість молоде листя. Або заставить солену рибку плавати у бочці.

Влітку діти з мамою проводять час у дідуся та бабусі, у них є багато тварин, город та сад. А на великому крислатому дереві є терасса, в кутку саду - дитяча хатинка.

В хатці є дитячі меблі та іграшки, діти дуже люблять проводити там час та гратись у різні ігри.

Переклад в цілому непоганий, але деякі слова доводилось замінювати по ходу читтання. Ось, наприклад:

"А от мене послала до крамниці швацького причандалля, і коли я стояла там, чекаючи своєї черги, то в двері забігла зашмаркана Лотта".

"І уявіть собі - ця пришелепкувата Лотта повиймала з плетива спиці й розпустила все, що тітонька Берґ сплела".

"Ми пошмаляли додому і зайшли на кухню подивитись, що в нас на обід".

"Тато став біля Лоттиного ліжка , де вона лежала поруч зі своїм задрипаним Бурмилом".

Діти, можливо, не звернуть на ці слова уваги, але мені цей момент не сподобався.

"Лотта з Бешкетної вулиці"

Друга повість "Лотта з Бешкетної вулиці" складається з 5 розповідей, Лотта вже подорослішала, їй нещодавно виповнилось 5 п'ять років.

Події відбуваються в один день, коли Лотта просинається в поганому гуморі. Їй наснилось, що Юнас і Мія-Марія били її улюбленого Бурмила.

Лотта поводиться просто жахливо, вередує, не хоче одягати светрик, що пропонує їй мати. Грубіянить матері та врешті решт, розлючена Лотта ріже ножицями светрик, бо він лоскочеться і кусається.

Лотта сердиться на всіх, бо вважає, що з нею погано поводяться і вирішує піти з дому.

Оселитись вона вирішила у сусідки тітоньки Берґ на захаращеному горищі, де вони з тітонькою Берґ навели лад та домашній залишок.

Їжу вигадлива Лотта придумала передавати через вікно у кошику, піднімаючи його за мотузку.

В гості до неї навідались брат з сестрою та батьки, вони сказали, що Лотта може повернутись додому, але Лотта зовсім не збиралась повертатись.

Аж поки не стемніло і Лотта залишилась сама, їй було сумно і трохи страшно, коли прийшов тато і забрав її додому. Лотта дуже плакала і просила вибачення у мами, вона усвідомила, що вчинила погано.

Насправді, терпінню Лоттиної мами можна позаздрити, адже незважаючі на всі Лоттині вибрики, вона навіть не підвищила на неї голос.

Батьки Лотти не соромляться показувати свою любов до дитини і робити крок до примирення першими. Лотта сама усвідомлює свої помилки і вибачається.

В деяких моментах я впізнаю у Лотті свою молодшеньку Марійку, а після прочитання цієї книги, коли вона вередує, називаю її Лоттою, Лоттонькою Mosking

Мої дівчатка слухали книгу з захопленням, ми прочитали її за три дні перед сном. А скоро, я сподіваюсь, старша дочка Полінка зможе прочитати цю книгу сама.

Цього року в видавництві "Махаон" вийшла книга з продовженням історій про Лотту, але на жаль тільки російською мовою.

Категорія: 
За віком: 
Рік видання: 
2010
ISBN: 
978-617-526-219-1
Переклад: 
Галина Кирпа
Кількість сторінок: 
96
Ілюстрації: 
Олександ Продан